- дзвоніння
Словник церковно-обрядової термінології. - Львів; Свічадо.. 2001.
дзвоніння
Смотреть что такое "дзвоніння" в других словарях:
дзвоніння — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
дзвоніння — я, с. Дія за знач. дзвонити і звуки, утворювані цією дією … Український тлумачний словник
тридзвін — Дзвоніння в усі дзвони, яке повторюють тричі; 2. Дзвоніня в усі дзвони одночасно; дзвін … Словник церковно-обрядової термінології
дводзвін — Дзвоніння в усі дзвони, яке повторюють двічі … Словник церковно-обрядової термінології
передзвін — Дзвоніння, при якому ударяють у кожний дзвін по черзі від найбільшого до найменшого, повторюючи це багато разів … Словник церковно-обрядової термінології
подзвін — Дзвоніння, при якому ударяють у кожний дзвін по черзі від найменшого до найбільшого, а після удару у великий дзвін в усі дзвони відразу, повторюючи це багато разів; перебір, поховальний дзвін; похоронний дзвін; погребальний дзвін … Словник церковно-обрядової термінології
дзвін — 1. Ударний сигнальний підвісний інструмент у вигляді перевернутої чаші з билом усередині, що його влаштовують на дзвіницях для здійснення дзвоніння; заст. кампан; 2. Те саме, що дзвоніння 1, 2; 3. Те саме, що тридзвін 2; 4. Дзвоніння в усі дзвони … Словник церковно-обрядової термінології
благовіст — 1. Дзвоніння, при якому розмірено ударяють в один дзвін, сповіщаючи вірних про початок богослужіння; 2. Найбільший дзвін на церковній дзвіниці … Словник церковно-обрядової термінології
дзвонар — Церковнослужитель, обов язком якого є здійснювати дзвоніння під час богослужінь та доглядати церковні дзвони … Словник церковно-обрядової термінології
додзвонювати ся — нюю ся, Св. Через довге дзвоніння добитись мети … Словник лемківскої говірки
